Рекомендації практичного психолога 

Давайте правильно спілкуватися з дітьми

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»

(С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

На перший погляд різниці у висловлюваннях не має і ви все одно хочете щоб дитина прибрала іграшки за собою, але у відповідь на «ТИ» дитина ображається, відгороджується, а у відповідь на «Я» малюк намагається виправдати довіру дорослого і буде набагато ефективнішим тому, що воно  реалізує довіру і збереже в дитини добре самопочуття.

Звернення з «Я» дає можливість дітям більше довідатися про нас дорослих. Часто ми відгороджуємося від дітей  панцирем «авторитету», що намагаємося удержати за будь-яку ціну. Іноді діти навіть дивуються, коли довідаються, що батько і мати щось відчувають!

Якщо ж ви відкриті і щирі у виявленні своїх почуттів, діти стають більш щирими у виявленні своїх. Вони  починають відчувати: дорослі їм довіряють і їм теж можна довіряти.

Висловлюйте своє почуття без наказу або догани,  залишайте  за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді вони починають враховувати наші бажання і переживання.

Щоб  успішно зробити зауваження, яке дасть результат необхідно, щоб воно містило в собі три елементи:

1. Безоцінний опис поводження дитини: «Якщо ти усюди розкидаєш речі…»

2. Вказівка на те яким чином поводження дитини заважає дорослим: … «я змушена піти в магазин».

3. Характеристика почуттів, що відчуває дорослий: «… мені не подобається брати на себе цей обов’язок».

Якщо коротко, то правильне зауваження охоплює три моменти ситуації:

• поводження дитини,
• почуття дорослого,
• наслідки поводження дитини для дорослих.

Наступні речення допоможуть вам побудувати спілкування за даною схемою:

Якщо ти … (констатація вчинку дитини)

Я відчуваю … (констатація ваших переживань)

Тому що … ( констатація наслідків поводження дитини)

Радості і успіху вам дорогі батьки в дійсно людських  відносинах з дітьми! 

Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

• Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

• Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

• різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
• голосно плачуть;
•  кидаються на підлогу;
•  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
•  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

• Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.
• У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
• Ці діти ледь стримують плач,;
• Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.
• І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

• Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
• Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
• Із задоволенням демонструють свої вміння:

-  самостійно одягаються,
-  роздягаються,
-   їдять,
-  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

• Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

• Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   -  лазить, хоч і вміє ходити;
   -  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

• Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

   -  вона адаптується легко, швидко.

• якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

  -  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

• Хворобливим, сором'язливим дітям 

  -  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам'ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

• Створіть в домі спокійну обстановку;
• З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;
• більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;
• Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;
• У  період адаптування треба менше ходити в гості;
• рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.
• Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

• Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

-  плач,
-  капризування,
-  плаксивість,
-  тривала депресія,
-  апатія,
-  байдужість,  
-  знижений настрій,
-  немотивовані напади гніву;
-  високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

• Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.
• Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.
• Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.
• Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.
• Занижена комунікабельність дитини:

-  їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

• Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

-  Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
-  Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
-  Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
-  Зниження або підвищення апетиту.
-  Проблеми із сном (аж до безсоння).
-  Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

• Бажання йти до дитячого садка;
• Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
• Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
• Висока комунікабельність;
• Висока пізнавальна діяльність та активність;
• Активна ігрова діяльність;
• Малюнки у світлих тонах;
• Стабільність рухової активності – малюк  рухливий;
• Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

• Недотримання в сім'ї режиму дня;
• Застосування невірної методики «годування»;
• Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);
• Недостатній рівень психічного розвитку ;
• Патологія вагітності та пологів;
• Одноманітність життя та діяльності малюка;
• Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).